Методика розвитку креативного мислення на заняттях з бісероплетіння в 10 класі, страница 7

3.1. Методика розвитку креативного мислення на заняттях з бісероплетіння

Існує думка, що творчий потенціал людини не може бути розвинений, можливе тільки його вивільнення. Проте, досвід навчання деяких аспектів та засобів креативної поведінки та самовираження, моделювання творчих дій та здібностей в різних сферах діяльності демонструють значне зростання показників креативного мислення, а також виникнення та посилення таких якостей особистості, як незалежність, відкритість новому досвіду, чуттєвість до проблеми, висока необхідність в творчості [15].

Серед умов, які стимулюють розвиток творчого мислення, більшість психологів виділяють наступні [19]:

Ø  Ситуація незавершеності або відкритості, на відміну від заданих та строго контролюючих;

Ø  Дозвіл та заохочення більшості питань;

Ø  Створення та розробка прийомів, стратегій, інструментів, предметів для подальшої діяльності;

Ø  Стимулювання відповідальності та незалежності;

Ø  Акцент на самостійних розробках, спостереженнях, почуттях, узагальненнях, зіставленнях;

Ø  Увага до зацікавлень дітей зі сторони батьків, оточуючих.

Розроблені спеціальні комплексні програми для навчання обдарованих дітей,  у яких розвиток всіх граней творчості забезпечується в єдності з інтелектуальним та особистісним розвитком дітей, їх індивідуальними потребами. Проте і в звичайних умовах шкільного навчання вчитель або шкільний психолог можуть створити умови, які будуть стимулювати розвиток творчого мислення особистості в цілому [12].

Вчитель, який прагне розвинути креативність в учнів, повинен насамперед забезпечити сприятливі умови для творчості учнів, тобто полегшувати і стимулювати виникнення питань, нових ракурсів, ідей. Головною метою такого навчання являється організація відповідного оточення, яке сприятиме формуванню творчого відношення до дійсності [15].

Безперечно, педагогічно ефективним засобом розвитку креативного мислення в учнів є створення різноманітних композицій у техніці бісероплетіння.

Техніка бісероплетіння належить до різновиду декоративно-ужиткового мистецтва і має специфічні риси та своєрідні ознаки.

Дуже важливим є розуміння вчителем завдань, які він ставить перед  учнями, його вміння передати школярам основні принципи роботи з бісером, а методика навчання має ґрунтуватися на чітких дидактичних принципах [16]:

Ø  активності та свідомості;

Ø  систематичності та послідовності;

Ø  міцності засвоєння знань;

Ø  доступності та посильності у навчанні.

Передбачено систему завдань трьох рівнів складності. На першому рівні робота має репродуктивний характер – за зразком. На другому вона замінюється репродуктивно-творчою діяльністю  − це, як правило, робота по пам’яті з внесенням елементів творчості (додаткові деталі, загальне художньо-композиційне рішення тощо). Поступово діяльність переходить на третій рівень – творчий, у творчо-естетичну працю (робота за власним задумом). Основними вимогами до оцінки виконаного завдання першого рівня складності є правильність виконання трудових прийомів, організація робочого місця, дотримання правил безпечної праці. На другому рівні поряд з основними вимогами передбачено додаткову – художньо-естетичне оформлення виробу; на третьому – до всього вище зазначеного додається нестандартність та оригінальність виробу (ідеї) [21, 22].

Процес створення композицій у техніці бісероплетіння передбачає поетапне виконання [24].

1.  Вибір сюжету. Необхідно підібрати теми, значимі, цікаві та доступні для учнів.

2.  Складання ескізу композиції. Перед виконанням ескізу необхідно разом зі школярами проаналізувати форми предметів, їх співвідношення. Пропонується розглянути предмети, дати порівняльну характеристику їхніх частин, створити схеми, скласти візерунки для техніки нанизування.