Методика розвитку креативного мислення на заняттях з бісероплетіння в 10 класі, страница 6

За розміром бісер ділиться на 8 номерів. Від розміру бісеру залежить, як буде виглядати виріб. Крім того, різним може бути і розмір отвору. Стеклярус може бути довжиною від 2 до 8 мм, діаметром 1,5 мм. Найбільш поширена довжина рубки 2-3 мм.

Бісер може бути різної якості, матовий і блискучий, відрізнятися безліччю кольорів і відтінків.

Найчастіший дефект, який не видно відразу, це нестійкість кольору, тому, перш ніж купити, треба потерти бісеринки вологими долонями. Ще необхідно звертати увагу, наскільки бісер рівний, чи немає задирок і нерівностей, так як виріб з такого бісеру виглядає неохайно і, що найнеприємніше, нерівності будуть перетирати нитки [2, 9].

При роботі з бісером використовують різноманітні пристрої та прилади, а також різноманітні інструменти та матеріали.

Верстат – це пристрій для виготовлення прикрас тканим способом (рис.2.1). Для верстата необхідна дошка а товщиною до 1 см, шириною 6-10 см та довжиною 60 см для коротких виробів та 140-150 см – для довгих. На кожному кінці дошки набивають поріжки б з дерев'яних рейок шириною 1,5 — 2 см та висотою 2-5 см. На поріжках в шахівному порядку на відстані 2-3 мм один від одного забивають невеликі цвяхи в для закріплення ниток основи д або роблять прорізи г. Ниток основи повинно бути на одну більше, ніж бісеринок у візерунку (по ширині). Натягувати нитки потрібно не туго, щоб вони не стягували готовий виріб та не зморщували його.

На дошку наносять олівцем лінію с , яка ділить відстань між поріжками навпіл, вона і буде серединою виробу. На відстані 15 см від поріжків наносять лінії, за якими визначатиметься початок та закінчення роботи, тобто довжину майбутнього виробу на короткому станку, та 25 см – на довгому. Роль човника виконує голка, а утка – робоча нитка з бісеринками.

Рис. 2.1

Для бісероплетіння добре підходять капронові нитки, оскільки вони досить тонкі та міцні. Але при цьому вони не пружні і занадто слизькі. Тому краще використовувати нитки з натуральних волокон. Можна використовувати звичайні бавовняні. Також використовують дріт, волосінь і еластичну нитка-гумку [2, 10].

Бісерні голки – це тонкі гнучкі голки близько 5 см завдовжки. Випускають голки для бісеру під номерами: 10, 12, 13, 14, 15 і 16. Чим більше цифра, тим голка тонше. У бісероплетінні голки № 12 найбільш використовувані, оскільки з легкістю проходять крізь бісер дуже маленького розміру.

Фурнітурою для бісероплетіння називаються металеві деталі, які використовуються для з'єднання фрагментів виробу. Для бісероплетіння використовують різні деталі – від металевих колечок для з'єднання до основи для шпильок [2, 16].

В народних бісерних прикрасах спостерігається багатоманітність способів виготовлення. За кількістю голок та ниток, необхідних для роботи, розрізняють низання в одну нитку або однією голкою, тобто ниткою або ниткою з голкою; в дві нитки або двома голками – низання ниткою з голками з двох сторін.

Залежно від розташування бісеринок при низанні існує декілька способів виготовлення прикрас [10]:

Ø  Хрестиком - техніка низання ланцюгів різної ширини у вигляді щільної сітки з хрестоподібним розташуванням бісеринок.

Ø  Мозаїка — нанизування бісеринок в кожному ряду в шахівному порядку, тобто через одну.

Ø  Плетіння - виконання техніки вузькими (на 3-8 нитках) та широкими (до 25-30 ниток) ланцюжками, з’єднаних на одному кінці вузлом. На кожну нитку відповідно за порядком нанизували кольорові бісеринки та переплітали під прямим чи косим кутом, створюючи, таким чином, мереживні композиції сітки різної форми.

Ø  Низання – нанизування бісеринок на нитку крізною (мереживною) сіткою, подібно в’язання мережив гачком повітряними петлями.

Ø  У стовпчик або стовпчиком – нанизування бісеринок знизу вгору у вигляді круглого або квадратного шнура.

Ø  Ткання – виготовлення прикрас на станку на нитяній основі способом простого перебору.

РОЗДІЛ 3.

МЕТОДИКА РОЗВИТКУ КРЕАТИВНОГО МИСЛЕННЯ НА ЗАНЯТТЯХ З БІСЕРОПЛЕТІННЯ В 10 КЛАСІ