Теоретичні засади екологічного виховання дітей дошкільного віку. Організація роботи екологічного виховання дітей дошкільного віку в процесі ознайомлення з природою

поглиблене ознайомлення дітей з тими рослинами і тваринами, з якими вони знаходяться в контакті протягом всього навчального року;

¾  організація регулярної і різноманітної діяльності дітей в зеленій зоні дошкільного закладу: пізнавальної (проведення циклів спостережень), практичної (створення і підтримка необхідних умов для живих істот), природоохоронної (зимова підгодівля птахів, акції на захист природних об’єктів), діяльності спілкування (емоційно-доброзичливої взаємодії з живими істотами), зображувальної (ізодіяльність, гра, конструювання);

¾  широке використання спеціально підібраної дитячої художньо-пізнавальної літератури, зміст якої поєднується із змістом інших видів діяльності і поглиблене знайомство дітей (протягом року) з творами окремих авторів, які яскраво відображають події в природі, служать прикладом любові до природи, глибокого її пізнання і творчого відображення;

¾  спільна творча діяльність вихователя з дітьми: створення і використання саморобних книжок, альбомів на основі вражень від літературних творів і спостережень за природою;

¾  систематичне ознайомлення дітей всіх вікових груп з сезонними явищами природи, вирощування в зимово-весняний період овочевих і квіткових культур, регулярні спостереження за ростом рослин, відображення спостережень в календарях природи;

¾  регулярне включення ігрової діяльності, ігрових навчальних ситуацій в систему еколого-педагогічних заходів у всіх групах;

¾  оптимальне співвідношення і поєднання педагогічних заходів в повсякденному житті з різними типами занять, дозвіллям, святами, прогулянками в природу, які викликають яскравий емоційний відгук дітей.

Особливістю будь-якої технології є планування: заходи, які в неї включені, сплановані на весь навчальний рік. Вихідними в цьому процесі є сезонні зміни в природі, які визначають зміст всіх видів діяльності та еколого - педагогічних заходів. Саме тому час проведення багатьох заходів в технологіях передбачено: цикли спостережень за рослинами, які квітують, можливі лише в теплу пору року, за первоцвітами-ранньою весною; цикл спостережень за ялиною доцільним буде в передноворічний час і в поєднанні з акцією в її захист; цикл спостережень за птахами (декоративними, дикими) бажано поєднувати з зимовою підгодівлею їх, створюючи хороші умови для спостережень. Розгляд картин, читання літературних творів мають доповнювати і збагачувати враження дітей, які були одержані під час спостережень за живою природою. При такому плануванні і поєднанні заходів технологія будь-якої вікової групи наближається до оптимального варіанту.

Є ще одна особливість побудови екологічних технологій – детальний методичний опис заходів (має бути мета, матеріали, спосіб організації дітей, детальний сценарій).

Така побудова педагогічної технології забезпечує правильне розуміння її вихователями і масове відтворення в практиці дошкільних навчальних закладів, які знаходяться в різних природничо-соціальних умовах.

Здійснення екологічного виховання дітей молодшого дошкільного віку.

Успіх в екологічному вихованні 3-х річних малюків забезпечується перш за все розумінням вихователя їх психофізіологічних особливостей. Діти цього віку всьому вірять і дуже безпосередні, легко включаються в спільну з дорослими практичну діяльність, емоційно реагують на його тон, добре повторюють за ним слова і дії.

Мета екологічного виховання дітей молодшого дошкільного віку-закласти перші орієнтири в світі природи, в світі рослин і тварин як живих істот, забезпечити розуміння перших зв’язків в природі, розуміння необхідності одного - двох умов для їх життя.

Головним фактором в інтелектуальному розвитку дитини цього віку є конкретний образ предмета, дії з ним. Слова повинні йти за ними – тоді ситуація в цілому стає зрозумілою малюку та засвоюється ним. Отже, провідними видами діяльності в екологічному вихованні молодших дошкільників є повторювальні сенсорні обстеження предметів, об’єктів природи і практична маніпуляція з ними. Все, що можна дати дітям в руки, пропонується їм для обстеження, в яке вихователь включає як можна більше органів чуття. Діти беруть в руки натуральні овочі, фрукти, гладять, розглядають їх всіма сенсорними способами. Кожне обстеження вихователь озвучує словом, просить дітей повторити за ним.

Важливу роль в розумінні малюками об’єктів природи мають практичні моделюючі дії, коли вихователь зображує руками форму, розмір, висоту або довжину об’єктів природи: «малює» в повітрі круглий помідор, яблуко, довгу морквинку, великий круглий кавун або головку капусти. Просить дітей руками зробити те ж саме – рух і дія підкріплюють те, що бачать очі і що названо словом.

Вихователь обережно вводить гру як метод екологічного виховання. В цьому віці сюжетна гра лише зароджується, вона ще не є провідною діяльністю, тому для педагога стоїть задача відібрати для ігрових навчальних ситуацій прості і добре знайомі образи, ігрові дії і слова, через які буде виражено екологічний зміст. Краще всього для цієї мети підходять образи казок «Курочка Ряба», «Ріпка», «Колобок», «Вовк і семеро козенят».

В молодшій групі вихователь розповідає названі казки разом з ляльками. На наступних заняттях до дітей приходять вже знайомі герої: