Політико-правові врегулювання внутрішніх збройних конфліктів та досвід їх розв’язання світовою спільнотою

Страницы работы

Содержание работы

Міністерство освіти і наукиУкраїни

Львівський національний університет імені  Івана Франка

Факультет міжнародних відносин

Кафедра країнознавства і міжнародного туризму

ПОЛІТИКО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ВРЕГУЛЮВАННЯ ВНУТРІШНІХ ЗБРОЙНИХ КОНФЛІКТІВ ТА ДОСВІД ЇХ РОЗВ’ЯЗАННЯ СВІТОВОЮ СПІЛЬНОТОЮ

Курсова робота

                        студентки групи МВКМ- 51с

                                                                                   

                                                                  Науковий керівник –

       кандидат економічних  наук, доцент

                                                            

Львів – 2013

ЗМІСТ

Вступ

1.Політико-правовий статус та види внутрішніх збройних конфліктів

6

2.Політико-правове закріплення вирішення внутрішніх конфліктів за участю міжнародної спільноти

16

3.Досвід розв’язання внутрішніх  збройних спорів світовим співтовариством

23

Висновки

29

Список використаних джерел і літератури

31

ВСТУП

Сучасні конфлікти стали одним з провідних факторів нестабільності на земній кулі. Вони мають довговікову історію. Протиріччя між державами, боротьба між людьми, класами - все це завжди було характерним для суспільства. Не буде перебільшенням сказати, що конфліктні ситуації й суперечки, цілком ймовірно, не зникнуть і в майбутньому, оскільки відповідно до афористичного твердження одного з дослідників Р. Лі: “суспільство без конфліктів − мертве суспільство”.

У другій половині ХХ століття значно посилилась тенденція до зростання національно-визвольних, релігійних, різних сепаратиських рухів, що в свою чергу в багатьох країнах призводить до посилення внутрішньої напруги, яка нерідко обертається збройними конфліктами внутрішнього (неміжнародного) характеру. В світі немає жодного регіону, де б не відбувалися внутрішні збройні конфлікти: Колумбія, Судан, Алжир, Ангола, Північна Ірландія, Югославія, Шрі-Ланка, Індія, Афганістан, Туреччина. Такого роду конфлікти відбуваються і на теренах колишнього Союзу РСР: Нагірний Карабах, Придністров’я, Абхазія, Таджикистан і нарешті Чечня.           Нищівні наслідки таких конфліктів, велика кількість людських жертв, у тому числі серед мирного населення є значно більшими ніж в сучасних міжнародних збройних конфліктах. Але незаперечним фактом є те, що сучасні конфлікти створюють досить серйозну загрозу людству внаслідок можливого їх розширення в умовах глобалізації, розвитку екологічних катастроф, серйозних гуманітарних наслідків, пов’язаних з великою кількістю біженців серед мирного населення й т.п.

Подібний стан викликає занепокоєність у міжнародному середовищі.

Необхідність регулювання конфліктів неміжнародного характеру насамперед пов’язана  з тим, щоб захистити жертви таких конфліктів, не допустити нищівних руйнувань, які б поставили під загрозу існування людей в районах, де вони відбуваються. Проте, втручання міжнародної спільноти у внутрішні справи інших держав для врегулювання збройних конфліктів обмежені правом держав на невтручання і суверенітет. Однак, в деяких випадках вирішення конфлікту без залучення третьої сторони неможливе. Проблемним постає питання визначення міжнародно-провових підстав, які є основою залучення міжнародної спільноти до вирішення конфліктів неміжнародного характеру. Це свідчить про актуальність теми дослідження.

          Метою курсової роботи є дослідження особливостей врегулювання внутрішніх збройних конфліктів світовою спільнотою.

Для досягнення мети необхідно вирішити такі завдання:

- визначити політико-правовий статус  збройних внутрішніх конфліктів;

- охарактеризувати види збройних конфліктів неміжнародного характеру;

- дослідити політико-правове закріплення вирішення внутрішніх конфліктів за участю міжнародної спільноти;

- проаналізувати досвід розв’язання внутрішніх  збройних спорів світовим співтовариством.

Об’єктом дослідження курсової роботи є збройний конфлікт неміжнародного характеру (внутрішній збройний конфлікт).

Предметом дослідження є врегулювання внутрішніх збройних конфліктів із залученням третіх сторін.

      Джерельна база. При виконанні роботи було використано такі джерела: ст . 3 загальна для Женевських конвенцій 1949 р. і ст. 1 Додаткового протоколу II, статут ООН, статути регіональних організацій, довідкові матеріали, монографії, наукові статті в періодичних виданнях, навчальні підручники та посібники, інтернет-джерела.

Цій темі присвятили свої дослідження такі зарубіжні науковці: Кудас І., Наумов А., Мовчан А., Неліп М., Сандос І., Броунлі Я.,  Оппенгейм Л., Родлі Н.,  Хайд Ч. та інші. На сьогоднішній день в міжнародно-правовій  літературі України питання про статус неміжнародних збройних конфліктів практично не розглядалося. Окремі аспекти цієї проблеми були передметом досліджень таких вчених і юристів-міжнародників, як  Денисов В., Ісакович С. , Баймуратов М., Репецький В. , Гнатовський Н. , Касинюк О.

Похожие материалы

Информация о работе