Основні події із життя та діяльність Д.Д. Ейзенхауера, страница 18

17 січня 1961 р. в 20:30  вечора Ейзенхауер виступив по національному телебаченню і радіо зі своїм «прощальним» зверненням. Його темою була холодна війна. Він говорив про війну і мир, про «жандармські» держави  і про свободу. «Ми стикаємося з ворожою ідеологією, – заявив він, – що має глобальний охоплення, атеїстичний характер, безжальної в досягненні цілей, підступної у своїх методах». Небезпека, яку вона представляє, «у часі не має видимого кінця». Буде багато криз і багато закликів знайти «чудодійні рішення» за допомогою збільшення витрат на наукові дослідження і розробки нових видів озброєння. Ейзенхауер попередив, що кожне таке рішення «має бути зважене в світі... необхідності збереження балансу... між витратами і надіями на отримання очікуваних переваг». [4]

До останіх днів Дуайт Ейзенхауер займався політикою,  тримав зв’язок з президентами – Кенедді, Джонсоном. Переймався ситуацією у В’єтнамі.

28 березня 1969 р. 34  президент відійшов на то й світ. Будучи віруючою людиною він промов такі остані слова : «Я хочу идти, Боже, прими меня». [ 5 ]

ВИСНОВКИ

Отже, Д.Д. Ейзенхауер несумнівно являється визначною постаттю американської і світової історії. Основоположник державного будівництва  США в після воєнний період.

Опрацювавши літературу вдалося: визначити і висвітлити основні напрями внутрішньої і зовнішньої політики. Внутрішня політика зосерджувалася на соціальних аспектах, покращення іфнраструктури, зменшення мілітарізації економіки. Основними приріотетами зовнішньої політики: захист своїх інтересів, створення блокових строктур,  збереження миру на планеті. Були визначенні головні події в житті Ейзенхауера. Проаналізовано його діяльність на чолі держави, армії.  

Ейзенхауер є символічною фігурою п'ятдесятих років. Він втілював у собі керівну силу і надійність, суспільство добробуту та американську міць., Однак, його спадщина була двоїстою: потужна і багата Америка, яка не змогла впоратися з багатьма зовнішньо і внутрішньополітичними проблемами. У військово-стратегічному відношенні Радянський Союз, здавалося, досяг «пату», а в Азії, Африці та Латинській Америці більший вплив придбали антиамериканські тенденції. У Сполучених Штатах феміністські групи і борці за громадянські права висували вимоги суспільної рівності та справедливого розділу американського національного багатства. Величезний економічний підйом до початку п'ятдесятих років перейшов в економічний спад, а культурне життя загрожувала застигнути в умовності. За самовдоволеними п'ятдесятими роками послідувала  приголомшлива криза десятиліття, в якій Ейзенхауер майже був забутий. Тільки поступово американці почали знову усвідомлювати його безперечні зовнішньо та внутрішньополітичні заслуги.

Місце в історії за Дуайтом Ейзенхауером було закріплено 6 червня 1944 р., коли в Нормандії настала ніч. Сотні тисяч, мільйони чоловіків і жінок внесли свій внесок у справу, якою він керував. 200000 солдатів, моряків і льотчиків участвували в операції дня «Д», але саме ця операція назавжди буде пов'язана з ім'ям однієї людини – з Дуайтом Ейзенхауером, і це справедливо. З самого початку і до завершення операції він був центральною фігурою в її плануванні, а також у підготовці учасників та організації найбільшої в історії повітряної і морської армади. У вирішальний момент він був головнокомандувачем, який один зважував всі фактори, розглядав всі альтернативи і приймав рішення – правильне рішення.

Його місце в історії як політика і державного діяча більш відносно. Його потрібно оцінювати в порівнянні з іншими президентами, і це означає, що ніяка оцінка не може бути дійсно справедливою, тому що у нього не було тих можливостей, які були в інших президентів, і він не стикався з тими проблемами, з якими стикалися вони. Яким великим  лідером він міг бути, не можна сказати точно, тому що він був президентом в такий час, коли вимагалося рухатися вперед помірно, дотримуватися середнього курсу, уникати закликів до своїх співгромадян напружити всі сили заради національних інтересів.