Невідкладна допомога при гіпертонічному кризі, страница 4

· атріовентрикулярна блокада II ступеня. 

ЛІКУВАННЯ УСКЛАДНЕНОГО ГК

Мета терапії - швидке (протягом першої години) зниження ПЕКЛО на 20-30% в порівнянні з початковим, для цього використовують головним чином парентеральне введення лікарських засобів.

ГК, що супроводжується гіпертонічною енцефалопатією вимагає швидкого острожного зниження ПЕКЛО, лікування і профілактики набряку мозку і судорожного синдрому. Для цього використовують нифедипин а/с в дозі 10-20 міліграм (розжувати).При недостатньої його ефективності, а також при неможливості використовувати сублингвальный прийом ліків (наприклад, при наполегливій блювоті) доцільне застосування магнію сульфату 1000-2500 міліграм в/в поволі (протягом 7-10 мін). Введення дибазола в/в 5-10 мл 0,5% розчину надає помірну гіпотензивну дію - різке зниження ПЕКЛО може в цій ситуації погіршити стан хворого. Гіпотензивний ефект дибазола обумовлений зменшенням серцевого викиду і розширенням периферичних судин унаслідок спазмолітичної дії. Після внутрішньовенного введення ефект розвивається через 10-15 мін і зберігається 1-2 ч.

Побічні ефекти дибазола:

· парадоксальне короткочасне підвищення ПЕКЛО;

· іноді – підвищена пітливість

· відчуття жару

· запаморочення

· головний біль

· нудота;

· алергічні реакції.

Протипоказання:

· важка серцева недостатність;

· підвищена чутливість до препарату.

 Залежно від вираженості відповідної симптоматики показано додаткове введення 10 міліграм диазепама в, в; в/в інфузія маннитола в дозі 0,5-1,5 г/кг (до 40 г)  з подальшим в/у введенням фуросемида (лазиксу), можливе використання дексаметазону (4-8 міліграм в/в).

  При ГК, що супроводжується інсультом необхідна стабілізація ПЕКЛО на рівні, що перевищує на 5-10 мм рт.ст. звичний для хворого рівень ПЕКЛО.

Для цього використовують повільне (протягом 7-10 мін і більш) в/у введення магнію сульфату в дозі 1000-2500 міліграм (як виняток допустиме в/м введення препарату з подальшим прогріванням місця ін'єкції).

За наявності протипоказання до застосування магнію сульфату, показано введення дибазола в/в (в/м) в дозі 30-40 міліграм.

! Слід пам'ятати, що застосування нітратів і сечогінних засобів не показане при розвитку на тлі кризу мозкової симптоматики, еклампсії.

  У разі ГК, що супроводжується розвитком гострою лівошлуночковою недостатністю показано: 

· застосування наркотичних анальгетиків (1 мл 1% розчину морфіну в/в струменевий дріб)

· в/в краплинне введення нітратів (нітрогліцерину або изосорбида динитрата внутрішньовенно краплинно із швидкістю 20-100 мкг/мин, не більше 200 мкг/мин), розвести 10 мл нітрату в 100 мл 0,9% натрію хлориду і капати із швидкістю 4-20 крапель в хвилину. Гіпотензивна дія розвивається через 1-5 мін від початку інфузії.

· Фуросемід (лазикс) вводять в/у в дозі 60-80 міліграм (при ХПН можливе підвищення дози до 200 міліграма). Гіпотензивна дія розвивається через 2-3 мін після введення і обумовлено на першому етапі вазодилатирующими властивостями препарату (розширює периферичні вени, знижує переднавантаження), а вже потім дією діуретика і зниженням ОЦК. Сечогінні препарати не замінюють дію інших гіпотензивних засобів (оскільки в більшості випадків гіпертонічний криз обумовлений вазоконстрикцією при нормальному або навіть пониженому ОЦК), а доповнюють і підсилюють їх ефект. 

При ГК, важкого нападу стенокардії або інфаркту міокарду, що супроводжується розвитком, також показано внутрішньовенне введення наркотичних аналгетиков (морфію гидрохлорида в/в струменевий дріб) і нітратів (нітрогліцерину або изосорбида динитрата сублингвально або в/в краплинно). 

При розвитку на тлі гіпертонічного кризу ангінного статусу, тахікардії і порушень ритму і за відсутності ознак серцевої недостатності доцільно також внутрішньовенне введення бета-адреноблокаторов (обзидана).

! Необхідна умова - можливість ретельного мониторирования ПЕКЛО, частоти серцевих скорочень і ЕКГ (у зв'язку з небезпекою розвитку брадикардії, атріовентрикулярної блокади і ін.).